A+ A A-

Твір на тему: Мій день у школі (твір-розповідь)

Якщо б хто-небудь знав, як важко прокидатися щоранку, крім неділі, і змушувати себе збиратися в школу! Це тільки одразу після  дитячого садка, коли 1 вересня, і перший раз – у перший клас, встаєш і сам збираєшся з охотою, з бажанням. Адже все-таки є  ефект новизни, і він не відразу проходить. Тим більше, першокласникам домашніх завдань не задають, строго не питають. Вчителі  розуміють, що нам складно, доводиться звикати, адаптуватися. До того ж, один і той же вчитель – на всі предмети. З ним  сживаешься, починаєш вважати майже рідним. Це зручно і не «напружує». Проблеми починаються пізніше, до закінчення  початкової школи.

Отже, знехотя встаю, навіть лінь вмиватися і чистити зуби, напівсонний йду на заняття. Якщо першим уроком не фізкультура, то  прокинешся далеко не відразу. І якщо не перевірка домашнього завдання, то можна забратися куди-небудь в задні ряди і там  поступово прийти в себе, продерти очі.

Чесно сказати, дзвінка і зміни чекаєш, як манни небесної. Особливо коли на уроці відверто нудно. Адже кожному зрозуміло:  ставлення до предмета залежить від педагога. Зуміє зацікавити, запалити – честь йому і хвала! А якщо приходить і видає матеріал  тільки для «галочки», щоб заповнити журнал – про який інтерес можна говорити? А якщо ще додатково урок ведеться за папірці, за  підручником, і вчитель очей від книги не відриває? Формалістики, та й тільки!

Нещодавно додалася годин з фізкультури. А толку! Тільки бігаємо до знемоги, накручуємо кілометри по стадіону біля школи, та й  тільки. Таке враження, що вчителі самі не знають, що з цим «щастям» робити. І ми всі разом – «заручники» цієї ситуації.

Загалом, скоро випуск. І поки я з жалем відзначаю, що школа мало мені дала. Але добре вже те, що вона дає не стільки знання,  скільки вміння їх отримувати. Запам'ятовуються не уроки запам'ятовуються люди, особистості. А так мої дні у школі – це плинність,  сірі будні. Сподіваюся, що потім, у вузі все буде по-іншому.